Ось і пройшов цей день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль.  Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого? 
          Подвір'я Старонекрасівської школи майоріло різнобарв'ям квітів, святковим вбранням, добрими і щирими посмішками.

 Уся шкільна родина зібралася на традиційні свята – останній дзвоник та  випускний вечір, 27 -  28 травня.

  Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчувають радість, смуток та світлу печаль...
         Хвилюючим був цей день не лише у дітей. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено бється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт,бо у вирій життя полетять їх пташенята.

 До школи прийдуть нові діти і вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя.
          Дорогі випускники! Запамятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій та сподівавнь.